«Вначале сотворил Бог небо и землю. Земля же была безвидна и пуста, и тьма над бездною; и Дух Божий носился над водою. И сказал Бог: да будет свет. И стал свет.» (Быт.1:1-3) Тобто, початок Божої творчості – світло. „Хай світло станеться, щоб щось робити!” – сказав Бог . І далі почав Бог творити. І далеко, далеко пізніше, Господь, звертаючись до своїх учнів, до своїх послідовників, сказав їм: „Ви світло для світу”. Щоб робити щось в цьому світі – потрібно світло. І це світло нам дає сонце. І, навіть коли на небі хмари, але на дворі є сонячне світло. Воно крізь товщу хмар пробивається і освітлює землю, воно має величезну силу.
Зараз, коли люди навчились рахувати гроші, враховувати корисні копалини і видається: як це все дорого! Ми знаємо теж це, бо привчаємося за все платити і взимку, і влітку: і коли напускаємо воду з крану, і коли напалюємо в хаті. То не за радянських часів, коли взимку температуру в хаті регулювали відкритим віконцем: жарко – напустили холоду; холодно – зачинили. Зараз своїми грошима регулюють люди і кажуть: як це все дорого коштує! Де його всього взяти, як все воно приходить до кінця ? Нам зараз жарко, а для кондиціонера треба так багато енергії, а для енергії треба так багато спалити палива! Ми розуміємо, які такі цінності за цим всім стоять, але деколи забуваємо про сонце – Божий обогрівач, Боже освітлення. То, що Бог дав для землі, для всієї планети, за це ніхто не платить. Люди, кожен собі, захватив скважину чи з нафтою, чи з газом, беруть за це великі гроші . Господнє світило дає світло даром. Люди, як би навчились, то продавали б і сонячне світло. До цього, мабуть, колись прийде лукавий рід цей.
Коли лікарі приступають до операції, то говорять: „Світло!” Знаємо? Це неприємне місце: операційна, ліжко і такі потужні софіти стоять, тому, що рятується життя людини, за цим стоїть життя, і хірург каже: світло! Через потужне світло він бачить кожен нерв, кожен м`яз, чи ще щось. Він бачить, що тут робиться, йому потрібно світло. Це його заповідь: більше світла, бо він рятує життя людини.
Є ще заповідь в злодія. Яка? Нехай стемніє. Тобто, злочини робляться в темряві. Добрі справи робляться в світлі. Діявол – батько темряви. Бог – батько світла. Коли Бог каже, якщо світло, яке в вас – тьма; яка ж то темрява насправді? І ось ми маємо таку заповідь і маємо про це пам`ятати, про наше покликання бути для цього світа світлом, для цього миру, який потопає в гріхах.
Злочини відбуваються традиційно де? Як ми знаємо, в літературі читаємо – в темних провулках, підворотнях. Там відбуваються вбивства, пограбування – там, де нема світла. Злочини відбуваються в тому серці, в тому житті, де суцільна темрява, морок, нічого не видно. Але, промінчик світла, Божого сяйва, коли приходить в ту гріховну душу, – то все це темне, весь цей гріховний бруд, морок виводить на світло. Промінчик сонця, промінчик Божого Слова…
Ми живемо в цьому світі і навколо нас є суцільна темрява. Морок гріха, він опутує нашу планету все більше і більше. І якщо тільки смеркається, то достатньо слабенького світла, і ще можна щось робити. Але тьма згущається, „Тьма нависла над всею вселенною, мир грехами окутаный спит”, – був колись відкритий Богом такий вірш; здається і псалом такий є. На сонці люди ще щось роблять і це саме той час, коли треба згадати своє покликання.
Це не значить, що ми маємо стати на роздоріжжя, на весь зріст і щось казати цьому гріховному світу, але ти маєш світити, як ми співали псалом колись: світи у куточку, де ти є. Ти скажеш: я – не оратор, я – не проповідник, у мене немає змоги, мені не має можливості якось виступити, щоби мене усі почули. Але в той куточок навколо тебе – маленький ліхтарик, в маленьку кімнатку – достатньо лампочку на 40 вт і там буде світло. Для цього не потрібно якийсь місіонерський рух, якоїсь більшої сили. Але Бог сьогодні, цього дня звертається до нас з таким повелінням, саме з таким проханням, щоб ми світили там, де ми є, бо навколо нас темрява.
Якщо ти живеш у родині, де навколо тебе суцільна темрява, де важко щось знайти, ти маєш збагнути, що ти є той маленький ліхтарик, можливо – єдина свічка в тому темряві, але все рівно – воно дає світло. Можливо, у тебе велика родина і вони всі невіруючі, можливо, вони приносять в дім багато всього мерзотного, нечистого і гріховного, але світло… Чим більше вони приносять всього нечистого, тим більший там морок, тьма і тьма згущається, але там є світло, там є свічечка і вона не згасла. Як ми часто говоримо, що десь, в якомусь селищі помирає остання віруюча людина. І ми кажемо: все, згас світильник у тому селі, в тієї родині, чи ще десь. Але, доки ми живі , ми пам”ятаємо про Боже покликання світити там, де ми є, світити кому тільки можливо, світити тому, що це заповідав Бог.
А щоби світити, то треба мати енергію. Щоби світити – треба мати масло. І ми знов звертаємось, вже у такому глобальному плані спасіння, до тих двох груп дів (п`ять ох і п`ять ох), до тих десятьох, до п`яти мудрих і п”яти нерозумних. Вони були віруючі, спасенні люди. Вони мали все, вони чекали на жениха і вони мали ці світильники, але в тих ліхтариках була різна кількість масла, і для одних цього було замало. Тобто, ми розуміємо, що прихід жениха на землю, напевно, буде серед ночі, Біблія каже – у півночі роздався крик: іде жених, вставайте, йдіть йому на зустріч. Масла не вистачало, не вистачало масла. Трошечки раніше ми думали: Господи, як же то буде? Ми так боялися того останнього часу, але, люди поступово до цього звикають і з цим звиканням, напевно, сьогодні якось невпевнено говорять про останні часи.
Друзі, вони воістину останні, вони – да і амінь, останні!
Ми тільки не знаємо, коли саме і як воно буде, але, люди потихеньку запас масла втрачають, немає глибокого переконання. І певного моменту, коли почується той крик: Де світильники? – а там замало масла, замало оливи, замало сили.
Бог дає пряме повеління своїм послідовникам світити: ви – світло. Світло, яке виводить на світ всякий бруд, на світ Божий, як-то кажуть, вивести. Світло, яке розріджує темряву і не дає їй повністю опанувати всією планетою, чи нашим містом, чи нашою родиною. Світло, яке дає простір величезним покликанням, якій Бог дав кожному з нас, демонструючи на перших сторінках Божого Слова – Бог приступив до творива і сказав: нехай буде світло. Бог вважає творити все, що навколо тебе і по твоїм молитвам. І потрібно світло. Де воно візьметься? Чи з неба? Ні, ти є на тому місці.
Я чув передачу про одне селище в Італії. Сталося так, що воно було між двома горами в ущелині . Там були джерела мінеральної води, санаторії, готелі, там жило багато людей. Але був один недолік: там не вистачало сонячного світла і люди почали хворіти. Одні – де коли виїздили, а люди похилого віку залишалися на місці постійно і вони почали хворіти більше інших. Там був налаштований величезний сервіс, харчування, електроенергія, все-все, но сонячного світла не вистачало. Медики знають, що сонячні промені не тільки дають світло, але й дезінфікують . Там почали рости хвороби. Вчені почали думати над тою проблемою, бо то був ласий шматочок землі. І на поверхні протилежної горі, яка бачить сонце, встановили дзеркало площею в 3000 кв.м. Воно на двигунах рухалося за сонцем і світило в ту долину і освітлювало все селище. Під штучним світлом люди почали хворіти ще більше. Нічим не можна Господнього замінити, того, що дає Бог. Богові чудні діла!
Ніяке чуже світло, ніякий чуждий вогонь, хай навіть він переломлений силою вчених, силою людською. Але воно перероблено. Ми взяли і переробивши – віддали. Воно називається переломлення променів, щось Господнє переломлюється в нас. Ми маємо сяяти Божим світлом, ми маємо ввібрати світло Божого Слова і ним сяяти, не переломлювати Божого світла, а сяяти Божим світлом і навколо нас буде життя, не буде ніяких хвороб і гріховна темрява буде відступати.
Хай благословить Господь Бог кожного, щоб усвідомлювати собі: де посадив тебе Бог. Він посадив тебе і назвав тебе світильником, світлом для світа. Можливо, ти мощний прожектор – слава Богу; можливо, ти – мощна лампочка – слава Богу; можливо, ти – маленький ліхтарик чи свічечка – слава Богу. Світи у куточку, де ти є і хай через тебе прославиться Бог. Амінь.
