В неділю 23 листопада о 18:45 на каналі ICTV у програмі «Факти тижня з Оксаною Соколовою», був сюжет з гучною назвою на зразок «СЕКТАНТИ ПРИНОСЯТЬ В ЖЕРТВУ ЛЮДЕЙ»

В якому бабуся, через тілесні ушкодження позбавила онука життя. І високо кваліфікована журналістка (не вловив ім’я) після свого «заказного розслідування» однозначно встановила – це сектанти принесли дитину в жертву, і це своє відкриття розповіла на всю країну у вечірньому ефірі.

Наштовхнуло перспективну Агату Крісті на цю думку те, що в бабусі в шухляді знаходилася брошурка релігійного змісту, а сусіди сказали, що до неї заходили сектанти. Ось ці беззаперечні факти і стали «ключиком» до викриття жахливого культу, причому міліція, яка веде кримінальну справу з приводу інциденту, цього навіть близько не здогадується.

 

Ну а зараз як картина виглядає насправді:

Як ви вважаєте, скільки людей мають в своїх помешканнях літературу, що носить релігійний зміст? Ну, враховуючи що деякі організації, що відносять себе до релігійних, розповсюджують подібно літературу масово і в людних місцях, то потенційним власником будь яких брошурок може стати кожен, а тим більш бабці (в яких напрочуд дбайливе ставлення до поліграфічних матеріалів з високою якістю друку).

Наступне, що фігурувало у доказах – сусіди бачили сектантів. Ну тут вже взагалі серйозно, скажіть будь ласка, скільки разів ви перетинались з людьми, що прираховують себе то тієї чи іншої церкви…? Отож бо й воно. Спілкування з будь яким представником, будь якої церкви ще не робить нас її прибічникам або прихожанами.

Так ось який парадокс, коли у Лаврентія Павловича Берії в кабінеті знаходилася Біблія, і інша література що містила релігійний зміст, і його було неодноразово «спіймано» на тривалих бесідах з сектантами (нікого не хвилює, що то були їх допити), то можливо всі «заслуги» Берії по масовим чисткам як релігійним, так і політичним можна звалити на тих самих сектантів? Ого, який сюжет, певне продам його Оксані Соколовій, яка сенсація вийде…

Повернемося до передачі. Ще один факт який у «Фактах Оксани Соколової» чомусь не показали. Якщо ж все настільки ясно у тій справі, чому, мати хлопчика який був вбитий своєю бабусею, заміть того щоб співати біля могили перед камерою, не розповіла, що вона помічала бабусю в якомусь культі, що до бабусі систематично приходили якісь невідомі їй люди, цьому «жертвоприношенню» мусіло щось передувати…, чому жодних коментарів стосовно «жертвоприношення» не дав представник Внутрішніх Справ, адже відкрита і розслідується кримінальна справа??? І ще багато, багато «чому»!

Натомість сюжет з вбитим хлопчиком, який авторка назвала «жертвоприношення», динамічно був переплетений з абсолютно іншою справою яка мала місце в Черкасах, де пастора церкви (Олену, прізвища не знаю) взяли під варту і ведеться слідство, там і представник Внутрішніх Справ прокоментувала, чому, за що притягнуто звинувачену до кримінальної справи.

І систематично звучали слова секта, пастор, жертвоприношення, і т. д. що само пособі покликане викликати асоціацію у телеглядачів жертвоприношення і трупів с усіма структурами і організаціями і церквами де є посада пастора, або де люди згадують Бога.

Що до останньої частини сюжету, то її в повній мірі висвітлював у «дослідницькому» фільмі Іларіон Павлюк, який вийшов на Інтері у четвер 20 листопада в вечірньому ефірі.

Ось як Іларіон описує свої досягнення в напрямку розпалювання релігійної ворожнечі: «Тисячі зламаних доль і розбитих сімей, сотні божевіль і самогубств – такий результат діяльності подібних організацій, які в народі називають просто сектами. Сюди легко потрапити, але безболісно піти практично неможливо. Адже більшість сучасних сект – це успішний бізнес, що приносить своїм організаторам – “духовним наставникам” і “пророкам” – величезні прибутки. А хто захоче відмовитись від легких грошей?»

Автор: Ілларіон Павлюк Режисер: Олексій Лябах “07 Продакшн” (“Інтер”), 2008 http://www.inter.ua/ua/films/sect/

І здавалося, якщо оті самі секти, призводять до «сотень божевіль і самогубств», чому на протязі одного лише тижня на двох центральних каналах розповідають про одній й ті самі події якщо їх сотні…

А тому, що там сотень немає і близько, якщо серед десятків тисяч помісних церков що існують на території України і представляють собою різні віровчення і напрямки Християнства, трапиться якась ситуація яка церкві не личить, то журналісти миттю немов стерв’ятники обгризають ситуацію до кісток.

Але нехай, то їх робота, але от лише в даному випадку, здорові, нормальні і функціонуючі церкви, це не «їжа» журналіста, їм потрібно падло.

Я не виключаю що такий процент «сенсацій» цілком прийнятний серед такого великого числа різноманітних церков. Якщо серед дванадцяти апостолів Ісуса Христа знайшлось місце для зрадника, то наша пропорція закономірна. Та занепокоєння викликає не факт наявності подібного, а підхід до висвітлення останнього, який несе у собі вороже ставлення людей до всього що пов’язане з Богом та вічними цінностями.

І ця тенденція абсолютно копіює сталінські часи, коли народ жорстоко переслідували за їх релігійні переконання. А починалося все точно так як ми сьогодні бачимо: спочатку у глядачів викликалась ненависть до поняття СЕКТА (до речі його і зараз використовують тільки тому, що тоді, за часів радянських вождів, на це було потрачено стільки ресурсів, що відгуки того настрою ще лунають в головах «старожилів» і сьогодні), мимоволі приплітаючи до СЕКТИ все, що не подобається замовникам матеріалу, а тоді асоціюють це з всіляким негативом який адекватно-ненормально сприймається суспільством.

Але як би Церкву не називали, своє покликання вона виконує впродовж віків, змінювались імперії, вожді, телеканали і ведучі, а Церква існує і це мимоволі наштовхує на думку – кого доречніше прислухатися.

Категорії: Статті

Напишіть відгук


Джерело